7.Знов я сплю\не сплю.Сьогодні коли я отримав твою "білу хусточку"сподіваюся що це був,як дарунок який мені треба оберігати та нести,а не як помилка.Хоча навіть якщо вона та сама,з рештою засвідчу ти солодка та присмак від програної битви,але не війни.Дає металевий осад на язику. 5.Дивно себе відчувати,я гадав що писав лише декілька разів ,аби передати настрій чи шось що було...,але тут сьогодні для себе я можу засвідчити для себе,всього-на-всього втечу,яку вів доволі перспективно,адже не знав навіть про її снування,як і твоє. 1.Вже другий день,я сплю як дитина,та не сплю як людина.Від твоїх "білих хусточок",вибач мене за тофтології,з мене прямує так,я не можу по іншому.Але також несу свої думки навіть у сні і доволі тяжко.Адже я мав спати сьогодні ну 288789 секунд,а не можу.Вони крутяться,чіпляють та бестять.Важко з ними змагатися,не зважаючи на чисельність,їх головна зброя смачність..Бо вколи вони приходять,ставлять мене на позицію режисера,де я маю кермо,аби спрямовувати і смакувати тебе як Жанну Д'арк,Клеопатру,або троянську Елену.Але мені хочеться бути тільки чоловіком,але твоїм. Мені так хотілося тебе закрити собі і поки я мав хвилинку на роздум,або вона сама імпресією зароджувалася.Але не вийшло,деяку частину тебе я вже віддав поласувати,звісно не шкодую.Хіба має сенс,шкодувати... 2.Творчість,прагнення,бажання,воля,перспектива-хто вони без тебе?!Ай справді.Я пишу тут вдруге,це дивно,адже я давно тут не був,усе вдічував достатньо було кінцевого пункту,так це мій настрій.Але сьогодні вдруге,що дивно що мої слова не повторюються художньо(я про ранній твір)чорт забирай як приємно писати до тебе від себе.Так ти той хто натрапив сюди,не зважаючи на якусь власність,або законність.Звісно ти не винний,але ти будеш жалкувати єдиним прикладом,що ти лише пересічний,а не герой.Звісно у тебе є своя історія,можливо моя це симулякр,а твоя справжня.Звісно я помиляюся,бо заграю з тобою читач,таким чином я зробив тебе не пересічним,а це означає(згідно минулих записів)я починаю розвивати любов у собі до людей.Це доволі важко,мені.Можливо навіть ти народився з цим,а мені уявляєш потрібно це набути з часом. 4.- То як гадаєш,вона запальна? - Так запальна! -Зваблива? - О вона жіночна,бентежна,спокійна,здивувало що відчув раціональність.До речі важко її перенести на монітор.Але це було аби якийсь імпресіонізм.До речі як приємно не відчувати аскетизму відчуттів в собі та до неї. 6.Чорт забирай,я досі тут.Та з мене навіть л*єтсья усе це ,я вже не можу.Таке враження ніби я був звичайним телефонним дротом(я про стаціонарний Леді О) ним досі користуюся,що навіть свідчить рахунку за його використання.Який він набуває сенс всього-на-всього через аркуш паперу,та магічни цифри на сплату.Ай Белл молодець,не підкачала фішка.Хм наскільки постійно будуть мої візити на Тральфальмадор,або неймовірні фанти від Найлса Румфорда. 3.Так от який звичайнісінько приймав "голос А" та переводив його до "голосу Б",звичайна собі роботка,не пристижна,але потрібна,надійна та важлива.Ніби як краник.Який маленьким поверненням руки дає силу магії смаку кулінарного шедерву.Та в один час,я відчув як крізь мене пройшла 265 кб\с швидкість .Це було дивно,трохи лоскотно та дуже художньо. Як малюнок-та буря відчуттів,використав останній слід Вінсента Ван Гога,дивно бо,навіть дивлячись його у такому розмірі та у моніторі,не можу відірвати подив.Дякую тобі і тобі. А ще хотілося подякувати тобі Мишко,адже твої слова по написання творів,навіть якщо ти мені лестиш.Ти ,ти ...не знаю як пояснити ,аби ти зрозумів,адже знаю як ти усе через себе виливаєш,тому скажу так.З зходом ми з тобою знайомі не тільки на політичні фактори,та твоя мудрість ,йде вірно та кокетно.